ПІДСУМКИ РОЗВИТКУ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОЇ ОБСТАНОВКИ В СВІТІ У 2025 РОЦІ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ

Частина 5

Частина V. Геополітичні процеси у світі та роль і місце у них США і Китаю

Одним з головних чинників впливу на розвиток ситуації довкола України та російсько-української війни вважаються загальні геополітичні процеси. Зокрема, формування нової двополярної системи міжнародних відносин з двома провідними центрами сили — США та Китай.

Якщо йдеться про Росію, то вона була фактично виключена з цієї системи і почала втрачати навіть свої регіональні позиції. А коли не змогла здужати Україну і вступитися за таких своїх партнерів, як Сирія, Іран та Венесуела, її не тільки перестали остерігатися, а ще й почали зневажати. Отож обстановка в світі переважно залежить від стосунків між США та КНР. І хоча у їх взаємовідношеннях відзначають позитивні зміни, але й одночасно фіксують суттєві суперечності. Так, Вашингтон і Пекін визнали, що разом відповідають за долю світу. До того ж США перестали висувати претензії до Китаю щодо порушення ним демократичних принципів, на що він зреагував відверто негативно.

Також США і КНР не припиняли боротися за вплив у світі та окремих регіонах, через що порушувалася стабільність світового та регіонального порядку. Так, США почали претендувати на всю Західну півкулю, а Китай — на Південно-Східну Азію. Такий стан речей не викликав між ними суттєвих розбіжностей. Але згодом проблеми почали виникати при розподілі між США та КНР сфер впливу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і Євразії. Що стосується Євразійського регіону, то політологи звертали увагу на те, що США прагнуть «відірвати» Росію від Китаю у спосіб відновлення та розвитку двостороннього з нею співробітництва. Інакше кажучи, принаймні в експертних оцінках Росія вже розглядається не як суб’єкт міжнародної діяльності, а як об’єкт зовнішнього впливу. Таке ж стосувалося і російсько-української війни, яку Китай використовував для зміцнення своїх позицій у конкуренції зі США та Європою, а Сполучені Штати Америки — для послаблення Росії як найбільшого партнера КНР.

Під час різкої активізації Д. Трампом гегемоністського курсу США, а також діяльності Китаю, який протиставляв йому ідею об’єднання довкола себе країн, невдоволених Америкою, більшість із держав — регіональних лідерів стримували свої амбіції, що певним чином послабило протиріччя між ними. Тим більше, що Америка почала відверто застосовувати силу для реалізації визначених планів. Про таке може свідчити відома військова операція США щодо усунення чинного президента Венесуели та затримання російських танкерів, які перебувають під дією санкцій. Таким же чином США можуть діяти і стосовно інших супротивників, зокрема, щодо Ірану. Китай поки що не поспішає відкрито застосувати силу, але демонструє свою міць перед Тайванем, територію якого він вважає своєю.

 На такому фоні розвитку світових подій Організація Об’єднаних Націй остаточно втратила свою вагу в питанні щодо запобігання конфліктам чи їх урегулювання. Причина — принципові суперечності між членами РБ ООН, які у багатьох випадках і були їх зачинателями. Крім того, діяльність Д. Трампа підірвала регулюючі функції Світової організації торгівлі та ОПЕК. Фактично припинило свою дію і міжнародне право. Тобто, світ принципово змінюється, вступаючи у нову епоху турбулентності міжнародних відносин, де право сили починає превалювати над силою права. Наразі важко передбачити наслідки таких процесів, однак, вони обов’язково охоплять всі країни, включно з Україною.

Політика США, внаслідок якої проявляються такі тенденції, нами вже розглядалася. Тому більш детально зупинимося на тому, що називається стратегією Китаю.

У 2025 році Китай продовжував зміцнювати свої позиції як провідного центру сили, спроможного налагоджувати рівноправні відносини зі США та відстоювати свої глобальні та регіональні інтереси. На відміну від Росії, він цілком ефективно досягав бажаного. Так, головні напрями зовнішньої політики Китаю наступні: налагодження взаємовигідного партнерства зі США в рамках формування двополярного світу; посилення глобального та регіонального впливу КНР разом з протидією гегемонії США; зміцнення позицій КНР в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та Південно-Китайському морі; розширення стратегічних та економічних зав’язків з іншими країнами; збереження твердої позиції щодо «принципу одного Китаю» та тиск на Тайвань у вигляді демонстрації військової сили.

В рамках практичної реалізації таких планів Пекін погодився на діалог з Вашингтоном, який ініціював Д. Трамп. Разом з тим, він жорстко відхиляв його спроби нав’язати Китаю невигідні умови торгівлі. Китай став єдиною країною, яка змогла відстояти свої інтереси в умовах тарифних війн, які розпочав президент США.

Тимчасова торговельна угода, яка була укладена між США та КНР в липні 2025 року, була компромісною за характером. Причому, Пекіну вдалося відстояти ті положення, які були для нього стратегічно важливими. Незважаючи на існуючі суперечності між США і Китаєм у торговельній та інших сферах, підписання угоди створило підґрунтя для відновлення політичного співробітництва, яке Д. Трампом припинив під час своєї першої президентської каденції.

Раніше вже згадувалося про зустріч лідерів США та КНР 30 жовтня 2025 року у Південній Кореї на полях саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. В основному вона була присвячена торговельно-економічним питанням, які потрібно було узгодити. Але розглядалися також ключові аспекти взаємодії двох країн у політичній та безпековій сферах. Продовження двосторонніх контактів планується під час візитів Д. Трампа до КНР та Сі Цзіньпіна до США у поточному році.

Разом з тим, Китай намагався протидіяти намірам США щодо встановлення їх домінуванню у світі. На міжнародному рівні на противагу цьому Пекін просував принцип «глобального управління», яким передбачається недопущення домінування у світі однієї з держав чи об’єднання деяких країн під її егідою. В цьому питанні Китай виступав за ухвалення і реалізацію стратегічних рішень в галузі світової політики, економіки та безпеки на рівні ООН або Великої двадцятки. Хоча, він також почав переконуватися, що вони неефективні.

Водночас Пекін далі намагався створювати противагу Вашингтону у спосіб консолідації довкола себе країн, у яких були проблеми у відносинах зі США і були зацікавлені розвивати економічне співробітництво з Китаєм. В основному маються на увазі Росія і країни з так званого «Глобального Півдня», яким об’єднується Південно-Східна Азія, Азіатсько-Тихоокеанський регіон та Південна Америка. Для цього Пекін використовував механізми співпраці з ними у форматах міжнародних організацій ШОС та БРІКС+. Протягом останніх років Китай впевнено зайняв провідне положення у згаданих структурах, що дає йому змогу реалізовувати через них свої інтереси.

Це наочно продемонстрував саміт ШОС у китайському м. Тяньцзинь у вересні 2025 року. Особливістю такого заходу стала найбільша за всю історію ШОС кількість лідерів країн-членів організації, які брали у ньому участь. Тим самим було підтверджено роль та значення Китаю як провідного центра сили у світі та лідера «Глобального Півдня». Головним питаннями порядку денного стали визначення глобального вектору розвитку об’єднання, яке стосується інтересів понад 20 країн. У сукупності вони охоплюють 67% території Євразії та близько 3,5 млрд людей (майже половину населення світу, а їх економічна вага становить 19-25% світової. Саміт не мав антизахідної спрямованості, що демонструвало бажання КНР як лідера організації налагоджувати конструктивні відносини зі США і Європою.

Водночас Китай продовжував реалізацію своєї стратегічної ініціативи «Один пояс, один шлях», якою передбачається створення єдиного економічного простору від Південно-Східної Азії до Європи з долученням до нього інших регіонів. У 2025 році діяльність Китаю в рамках ініціативи характеризувалась рекордним збільшенням інвестицій в країни Африки та Центральної Азії. Лише в першому півріччі минулого року китайський бізнес вклав у реалізацію таких різних проєктів 124 млрд дол. Про активність співробітництва учасників ініціативи свідчить збільшення вантажних потоків на маршрутах Китай — Європа та Китай — Центральна Азія.

Китай бере також активну участь у роботі регіональних організацій за участі країн «Глобального півдня», насамперед, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) та Асоціації держав Південно-Східної Азії. В листопаді 2025 року до саміту АТЕС у Південній Кореї долучився лідер КНР Сі Цзіньпін.

Важливою за значенням для Китаю є Європа, яка залишається одним із його найбільших торговельних партнерів. У 2025 році загальний товарообіг між КНР та ЄС зріс на близько 5% до 731 млрд євро. Втім, посилився і дисбаланс у торгівлі між ними. Китайський експорт до ЄС зріс на 8,5% (особливо в частині дешевого одягу та електроніки), тоді як європейський експорт до Китаю знизився на 1,4%.

Розвиткові співробітництва між Китаєм та Європою сприяла політика Д. Трампа. Вона відштовхувала їх від США, змушуючи диверсифікувати свої торговельно-економічні зв’язки. Крім того, в умовах «загравань» США з Росією лідери ЄС намагались долучити Китай до тиску на Москву у питанні припинення війни проти України. Зокрема, з цією метою в грудні 2025 року відбувся візит до Китаю Президента Франції Е. Макрона.

Одначе, рівень взаємодії між КНР та Європою був нижчим, аніж у другій половині 2010-х років та на початку 2020-х років, що стало наслідком діяльності керівництва ЄС та провідних європейських країн із захисту національних виробників. У 2025 році через збільшення дисбалансу у торгівлі між ЄС та КНР згадана проблема ще більш загострилася. Для вирівнюванні конкуренції Європейська комісія розпочала переглядати митні правила щодо китайських товарів.

Окреме місце у політиці Китаю належить Росії. На офіційному рівні Пекін демонстрував своє дружнє ставлення до неї як стратегічного партнера. Разом з тим, його підтримка Росії була мінімальною. Бо він так намагався мати можливість реалізувати через неї свої інтереси. Більш детально про це йдеться у третьому розділі.

До згаданих там особливих дій Китаю стосовно Росії можна додати активізацію теми так званих «Північних територій» у китайському політико-інформаційному просторі. За поширення нині кризових процесів в РФ, які створили загрозу її дезінтеграції, у ЗМІ КНР збільшилась кількість публікацій про необхідність переглянути кордон між двома країнами.

Діяльність китайського керівництва щодо зміцнення позиції КНР у світі підкріплювались заходами з посилення її військового потенціалу. Головними напрямами розвитку Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) залишаються: збільшення кількості ядерних боєприпасів та їх носіїв, насамперед, модернізованих МБР шахтного базування; використання нових кораблів та підводних човнів, включно з атомними субмаринами нового покоління; збільшення частки бойових літаків, створених за технологією стелс; освоєння космосу у військових цілях; розробка та прийняття на озброєння гіперзвукових ракет; заміна застарілого парку бойової техніки сухопутних військ; масове запровадження комп’ютерних технологій і БПЛА.

Китай налаштований досягти військового паритету зі США до 2050 року. Потенціал НВАК був продемонстрований під час параду в Пекіні 2 вересня 2025 року, присвяченого 80-й річниці закінчення Другої світової війни. До заходу залучались близько 12 тис. військовослужбовців, а також була продемонстрована сучасна бронетехніка, авіація, ракетні комплекси та безпілотні літальні апарати. Тим самим подано сигнал про готовність та спроможність КНР рішуче відстоювати свої інтереси стосовно безпеки.

Але на такому фоні економічна ситуація в Китаї має вигляд ускладненої. Так, у 2025 році темпи росту ВВП країни знизились до близько 4,5% з 5% у 2024 році. Причиною такого стали негативні наслідки тарифних війн США для світової економіки та безпосередньо щодо КНР, а також внутрішні проблеми цієї країни. Маються на увазі криза на ринку нерухомості, зниження споживчого попиту населення та збільшення дефіцитів регіональних і місцевих бюджетів.

Стратегією уряду Китаю з усунення згаданих проблем передбачається: перехід до нової моделі, а саме — надання пріоритету якісному розвитку інноваціям та високотехнологічному виробництву, а не просто пришвидшенню зростання; стимулювання внутрішнього споживання у спосіб сприяння збільшенню доходів населення; підтримка ключових секторів економіки, насамперед, автомобілебудування (зокрема, електромобілів), суднобудування, авіакосмічної галузі та залізничного транспорту.

Поки що економічні проблеми не створюють критично негативних наслідків для КНР. Однак, їх подальше посилення може викликати в країні соціально-політичну нестабільність. У такому випадку цілком можливо, що Пекін намагатиметься відвернути увагу населення від внутрішніх проблем переорієнтацією на зовнішню експансію. А її, так би мовити, логічним напрямком стане Росія, що є цілком можливо, якщо заважати на її нинішній стан.

Світ остаточно набуває двополярної форми з двома провідними центрами сили, якими є США та Китай. Вони усвідомлюють спільну відповідальність за долю людства, однак зберігають і низку суттєвих протиріч. Поки що вони утримуються від безпосередньої конфронтації та ділять світ на сфери впливу у політичний та економічний спосіб. Однак США все більше схильні застосовувати силу з метою досягнути своїх цілей. За їх прикладом може вчиняти і Китай. Внаслідок чого світ стає більш небезпечним, у якому можуть уціліти лише по-справжньому міцні.

Юрій Михайленко
Інститут глобальної політики

(Зображення згенеровано нейромережею)